Застигла кров. Погас вогонь. Скалічились дерева...
Розбилась ніч. На бік долонь зійшла пекуча ера...
Струмить вода. З зап'ястків рук. Закрились навстіж очі.
Згорнулось все. Блистить туман печальним льодом ночі.
Край світу. Чисте лезо... упилось в неї поцілунком.
Злилось із тілом. Танець смерті. Це найніжніший подарунок...
Розплелись коси. Аромат жасмину. Затихли німі струни.
Присипали пелюстки душу. Лине...Та не пускають сірі мури.
В обіймах болю. Він такий солодкий. Схопив в свої холодні руки.
Погаслі свічки. Темні очі - навік застигли в долі смутку.
Вікно в життя. Зашурхотіло листя. Воно відкрилось.
Незвичні відчуття. Злетіти б крилами. Та не могла, вони забились.
Затихла музика. Упала з рук. Біль й лезо тихо йдуть.
Вона іще жива. прилетів крук. Червона річка ще стіка як ртуть.
Усі залишили її. Жасмин і листя вщент...
Дорога з вітру й пелюсток.
Скінчилось все. Душі шматок.
Бринить остання нота.
Вона іде. Її величність - смерть!...
2008р.
о її величність, ця дама с косою, чомусь вона у мене завжди спокійна з почуттям гумору, рокова, я би навітьс казала трішки підступна, така собі темна сторона медалі..
тепла осінь відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о її величність, ця дама с косою, чомусь вона у мене завжди спокійна з почуттям гумору, рокова, я би навітьс казала трішки підступна, така собі темна сторона медалі..
