Непорозуміння. Так, непорозуміння. Саме це слово повністю підходить і правильно характеризує це. Непорозуміння між людьми. Що може бути гірше, коли тебе не розуміють? Коли двоє людей не можуть зрозуміти одне одного, а лиш судять себе по словах і вчинках. Чому не судять по думках? Чому ніхто не зважає на те, що людина думає, що твориться у неї в голові? Невже так важко відірватися від буденності та реальності і на мить зазирнути крізь видиме в те потаємне і незнане? У те, що спонукає на певні вчинки, створює їх.
Людина істота лінива. Їй легко сприймати явне і "важко" побачити те, що за цим явним стоїть. Легко дивитися але не бачити і легко слухати але не чути.
Людина істота боязка. Вона боїться правди. Вона боїться її сприйняти або боїться її висловити. Думати людина не боїться. А думка і є правдою. Слова та дії тільки спотворюють або змінюють її в певне русло. Страшно зазирнути правді у вічі, заглянути в потаємне, побачити душу. Легко сприймати те, що тобі хочеться сприймати, бачити і чути. Важко висловити і відтворити свій задум, легше відкласти все, сьогодення і так непогане.
"Але ж це неможливо. Як можна знати що хтось думає? Це немислимо..."
Людина істота неідеальна. Вона вміло приховує свої думки. Настільки вміло що на перший погляд осяйнути їх є дійсно немислимою задачею. Але тільки на перший погляд. Думки просочуються наверх. Погляд очей, жести, рухи, міміка і навіть слова, а якщо добре придивитися то і вчинки видають їх. Повертаємося до попереднього.
Людина істота лінива. Вона не хоче цього помічати, тим самим робить неправильні висновки. Висновок може бути тільки тоді правильним, коли постає повністю вся картина, а не тільки видимі сторони.
"Але це дурня. Який сенс у чомусь коли всі знають що всі думають?"
Людина істота лінива. Вона не використовує всіх своїх можливостей - людський мозок здатен набагато більше, ніж спогладання картинок з життя. Ці картинки потрібно осмислити і дати побачити і почути іншим, що їх зрозуміли. Адже добре, коли тебе розуміють, правда?
