Обнімуться брати, як в морі ріки,
Піднімуться, як велети, над світом -
Шахтар і вчитель, хлібороб і лікар,
Усі твої, Вкраїно-ненько, діти!
Русини, галичани, подоляни,
Гуцули, бойки, лемки, волиняни,
Поліщуки, литвини й слободжани!
Всі, що живуть під українським дахом
Крим і Карпати, Південь, Схід і Захід -
В однім пориві обіймуться разом!
І я лечу на теє покаяння,
Я вже сідаю на дніпрові води
Разом з братами по крилу з заслання,
Як невід"ємна часточка народу!
Прочитав ваше звернення про "День Побєди". Підтримую повністю. А цей вірш беру за епіграф.Дуже вже він підходящий
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей вірш - закінчення поеми в сонетах "Дух землі", яка бере початок ще з часів Київської Русі, але на цьому сайті я друкував по одному сонету в міру їх написання. Дякую!
Вашими сонетами наче сходами пройшла ввись до незалежності. Десь у тих кам"яних сходах три відданих життя моїх предків - прадіда - уманського священника, його брата, й мого діда - солдата УПА. Ваші вірші вселяють віру, що це не даремні жертви. Дякую Вам!
"...тяжелые годы уходят за ними другие придут...они будут тоже трудны." Помните?
Читал увлеченно с удовольствием жду продолжения Дай Вам Бог вдохновения!
Невже українцям потрібна біда, котра їх об"єднає?..Згадати б хоча б недавню повінь у Прикарпатті...пожежі у східних і південних лісах...То ж однозначні натяки від Бога...