Чому так серце б*ється і болить?
Чому так важко впоратись з думками?
У свіжу рану, що іще ятрить
Хтось так жорстоко вп*явся пазурами.
Свідомість губиться від тих пекельних мук,
Я хочу розглядіти хто це саме,
Хто добиває душу, наче крук,
Яка посміла вирвать з себе камінь.
Той камінь був весь кольору крові
З п*ятьма, як леза, гострими зубами -
А зараз дві орлинні голови
У свіжу рану вп*ялись пазурами.
Шукаю чим би захистити плоть
І гарячково підбираю зброю.
А може знову затулити рот
Й дивитись як вмиратимуть герої?!
Чудовий вірш!Просто надзвичайний, з душевно критичним міркуванням!
і всім би не завадило знати, все, що Нас об'єднує з нИМИ, та й будь з кИМ,- зовсім не робить нас сильнішими...
Дякую, Борода! Ще раз: вірш - неймовірний! В мене теж, цього каміння, хоч будуй китайскі стіни..
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже сильно!Без прямої мови, але все зрозуміло!Якщо ми так пишемо, то значить вже не мовчимо! Правда, на жаль такі потрібні твори губляться на сайті. Де ж цей сміливий, незалежний видавець, який би хотів і не боявся їх доносити до широких мас!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну, що Ви робите з душею? Моєю.Вона і так болить за неньку милу Україну, а Ваш вірш рану ту ятрить... 
