Сиділи з дідом якось надворі,
Про те, про се тихенько говорили.
Аж тут автобус став у тій порі
І пасажири з нього виходили.
От і сусідка наша підійшла
(Вона вже тиждень в місті десь працює)
Й до діда: «Здрастє! Как дєла?»
А дід мовчить, немов її не чує.
Плечима зверхньо стиснула вона
І пхикнула так важно й гонорово,
Пішла собі...Такі тобі дива!
Не розберу - що то така за мова.
Питаю діда гречно що то є,
Як тота мова там, у місті, зветься
І що вона так гонор додає?
А дід мені у відповідь сміється:
«Не додає, онучку мій, нічого.
Хіба чужинське слово - то диплом?
Цуратися свого це гріх від Бога,
Так можна і вдавитись за столом.
А то погана мода, хлопче мій,
Вона для тих, хто з розумом не дружить,
Бо вдома треба мовити на тій,
Якою мовлять всі тутешні люди.
Якою тебе мати назвала,
Якою тебе вчителька навчила
І срам людині, що то забула,
Що мову у душі похоронила!
Бо, навіть, другі люди у світах
Лиш поважають тих, хто вірний слову,
У них кажи на їхніх «язиках»,
Вони приїдуть - будуть вчити мову!
Освічена людина лиш тоді
По-справжньому слугує на повагу,
Коли не забуває свою в чужині
Й до других мов не проявля зневагу!
Дивина! Кругом у світі найбільш шанують і поважають своє, рідне. Навіть африканці, що потрапили у рабсто в Америку берегли своє. А ми на рідній землі обрусинились. Це так принизливо, що нам нав"язали думку про вищість російської, а ми цю думку прийняли.
Давно вивчаю мовну проблематику. І дійшла висоновку, що коріння нашої мовної проблеми у тому, що ми втратили національну гідність, у нас взагалі із гідністю проблеми... Біда.
Дедушка Ващ был на 100% прав, если это была украинка! Если родился украинцем - говори на своем родном языке!
Я, русская, по национальности. Люблю свой родной язык и уважаю украинский!
Где живешь - понимай,знай и уважай язык этой страны.
Т.Г. Шевченко, когда жил в России также говорил на русском языке и писал свои проиведения.
Згадалося, як з села приїхав в райцентр в училище хлопчина і сказонув "па гарадському": "сєгодні спєка нєможлівая!". Так ми йому ті слова чотири роки згадували.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, розкажу одну історію. Це було десь в 90-ому. Я повертався з другом з вахти на півночі. В Тернополі взяли таксі, шофер розпитав що до чого і питає чого ми не розмовляєм по російськи, коли стільки років працюєм в Росії, а потім розповів історію. Взяв недавно хлопчину, що з армії вертався, і той все по російськи:«Вези, шеф, в Дерганцы!»(село під Тернополем - Смиківці) Шофер, розказує, все зрозумів, але не подав виду, виїхав на об*їздну і пече. Хлопець побачив, що не туди, настрашився і говорить:«Вуйку, ви де мене везете? Мені в Смиківці треба.» А таксист і відповідає:« Ти казав дьоргать, от я і дьоргаю, думаю утікаєш від кого, казав би одразу що тобі в Смиківці треба, а тепер плати за дорогу» Спасибі!
В принципі, все в вірші зрозуміло і добре написано. Але, думаю, не хватає трохи уточнення, чи виділення причини, реакції діда. Щоб російськомовний читач краще зрозумів, що ображає не розмова на російській мові, а наслідування ( по російські краще: подражание) модним на її думку, виразам.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли писав свої зауваження, то не представляв, як можливо це зробити. 
Але, думаю, не хватає трохи уточнення, чи виділення причини, реакції діда. Щоб російськомовний читач краще зрозумів, що ображає не розмова на російській мові, а наслідування ( по російські краще: подражание) модним на її думку, виразам.
супер!
бережімо рідну мову!!! 