Я доторкнусь до тебе мов в останнє
Почую ніжний подих на вустах
Немов вічним стане це прощання
Застигне поцілунок на губах
І руки, мов не зможуть роз'єднатись...
в обіймах стоїмо ми довгий час
Тепер не зможу я тобою милуватись
Ти був - тепер немає нас...
Вже поїзд твій прийшов
Вже йти тобі пора
Розлукою ми зміряєм любов
І погляд твій поглине ця юрба
Ти сядеш в поїзд - очі мов із скла
Подивишся назад, і сльози потечуть
А я дивлюсь за потягом у даль
Вже я тебе не зможу повернуть...
Стою мов закам'яніла тут
А ти вже там заснув солодким сном
Стою у натовпі серед людських споруд
Серед чужих очей,серед чужих промов
Ні крока я ступити не могла
і слова вимовити теж не спромоглась
Стояла я серед добра і зла
і думка знов про тебе понеслась...
Я чуть не впала - біль у голові
А люд штовхається ,у різні боки йде
Тут тисячі очей- але не ті
Шукаю я твоє обличчя і радісне і сумне...
Не знаю шо робити в цей момент
Я хочу твоїх губ торкнутись ,все забути...
Я хочу щоб мене обняв твій мужній силует...
я хочу у минуле повернутись...(((
