Сумно і темно
й не хочеться спати
Можливо хоч раз
щось собі написати
Думка за думкою
плине в пітьмі
Й щоб ще робила
якби не вірші
Що написати?! - не хочеться спати
…Тремтить рука
шукає слів
Таких потрібних зараз їй
І що зробити
де подіти
Слова її – зів’ялі квіти
Немає сили щоб кричати
Немає слів щоб щось сказати
Нема думок щоб написати
Лиш крапля чорнила
на білім папері
Лиш біль безупинний
у неї в душі
Як чорне і біле
Як добре і зле
Боротьба в її серці
за правдою йде
Та що ж розуміти
думки де подіти?
На білім папері
чорніють слова
Лишилось питання, -
«Ще правда жива?»
- Сумно і темно
й не хочеться спати
Можливо хоч раз
щось собі написати
Красиве і добре,
- заквітне душа!!!
Але ж це питання –
«Чи правда жива?»
…Тремтить рука
шукає слів
Таких потрібних
зараз їй
Та де поділися слова
І те питання, - «Чи жива?»
На білім папері, лиш крапля чорніє
Хоч боляче й сумно,
та що вона вдіє.
