У обіймах шалено гарячих
Я покірна Тобі, наче глина.
Хай вогнем обпікає добряче –
Ти сопілку зроби журавлину.
Як вустами притулишся терпко
У надії жаданого звуку,
Заберу я далеко-далеко
Нашу душу, і серце, і муку.
Я у пісні любові розчúню
Увесь простір, що там, поза нами.
...
Ти сопілку узяв за дружину.
Так судилося нам, мій коханий.
2009