Усі ми родом із районки…
Так можна сказати сьогодні про вельмишановне зібрання і про свято, яке по факту зібрало цю залу так густо.
І як тут не згадати трішки брутальний анекдот, але я думаю, що з почуттям гумору у журналістів гаразд, тому… розмовляють два журналісти – один у віці, інший ще зовсім молодий, але претензійний:
…той що молодший, щоб якось пропіарити себе перед старшим говорить, а далі це звучить тільки російською: «я начал почитивать газети еще с пеленок», а старший йому на це відповідає з усмішкою: «а я уже тогда в них пописивал»… в розумінні "друкував", "писав", а не те, що ви подумали...
Отож, і «почитували» і «пописували» усі ми і не одне покоління білопільчан, мешканців Білопільського району на сьогодні визнаних у світі п’ятої країни «Журналістика» і неосвоєного й досі Океану «Література», імена яких у всіх на слуху.
А що таке 90 років для газети… у порівнянні з деякими світовими газетами, то це підлітковий вік, отож, кожного разу, коли ви, шановні журналісти і пані редактор будете згадувати про вік своєї газети, беріть до рук оцей глобус і тіштеся, що ви ще молоді, повні сил і надій, ідей, нових поглядів на життя.
...Отож, в день народження, що зазвичай бажають звичайному новонародженому? – здоров’я, а що бажають газеті – щоденної джинсИ, влучних і вдалих ЛІДІВ І ВРІЗІВ, вдалих «фонарів» , багатополосності, різноплановості матеріалів і вчасних "підвалів".
А журналістам – творчого пошуку.
Зі святом, з днем народження.
|
|
