Дмитро Кiбич: Гарний вірш, Ірин Ко. Це точно, з цим важко не погодитись. Осінь - вона непроста така, з характером, але саме тим і приваблює до себе, що містить у своїх проявах дуже різноманітні види настроїв і форм поведінки.
То, до речі, про ці пригоди кішки, що гуляла сама по собі або що гуляла, як сама собі знала ще кажуть. Що ж то за істота все-таки в англійського письменника Редьярда Кіплінга була або був, якоі ж вона статі у Кіплінга в оригінальному тексті? Бо різні перекладачі дану казку по-різному перекладають. В одних перекладачів - то кішка, що гуляла сама по собі. Ось, наприклад
А в інших перекладачів то вже не кішка, а кіт, який гуляв сам по собі. Ось якраз:
Надія Башинська: Віра моя
Між язиками полум’я
Палахкотіє світлом у тьмі холодної ночі,
Вогню, що запалюють вартові маяків
Для загублених у морі відчаю.
ВАЛЕНТИНАV: Прочитала и спешу выразить своё впечатление. Написано, как всегда, интересно, жизненно и безукоризненно.
Долго была под впечатлением. Я не противник церкви, но, против не совсем правильного настроя. Людей так вогнали в грех, что не мало трагических судеб ни за что. Жаль, что и на сегодняшний день, ещё многие не прозрели и считают грешниками себя и своих потомков. Какой же это грех? Это священное и святое.
Благодарю Нина!
26.09.2020 - 20:23
Большое спасибо за тёплый комментарий! Хорошего вечера Вам! Удачи!
Наталі Косенко - Пурик: Як гарно і сонячно стало навкруги від Вашого чарівного дощу, Танечко. Дякую, дорогенька. Доброго Вам вечора та приємного спілкування.
Наталі Косенко - Пурик: Щиро дякую, Світланко, за зворушний коментар. Нехай ваші спогади завжди будуть приємними, а наші спілкування милими та теплими.