virovec1@mail.ru: Раз вже так мене не любить адміністрація цього сайту, і мої нові вірші не з?являються в анонсах, то подарую я собі, мабуть, цю рецензію... )
virovec1@mail.ru: Ну ось, нарешті, я натрапила на Вашу сторінку!.. І побачила, що Ви - з мого улюбленого Ізюма. А я вже Вам коротенького листа відправила, бо думала, що Ви - з Харкова )
Хороший вірш, відчувається хист.
virovec1@mail.ru: Юрасю, я ще нікому не спричинила болю.
В мене теж давно нема батьків, та і однодумців тут, на сході, не знайдеш.
Я листуюсь з ними, та їх насправді небагато.
Може, інколи буде зручно обмінюватися листами? Навіть професійно обговорити вірша нема з ким.
Моя адреса: virovec1@mail.ru
virovec1@mail.ru: Добре, що можу звернутися на ім?я.
Тільки проситься так: Юрасю... Можна?
Я згодна із Вами щодо мови на всі сто.
Та і щодо поезії теж. Я сприймаю це так, як і Ви.
А мій відгук під моїм віршем був призначений одній графоманці, якій невідома ні одна мова, тож прийшлося пояснювати їй, що любу мову слід спершу поважати.
А я теж люблю жити на природі, тільки мені більше пощастило: я серед неї і живу.
А вірші у Вас дуже своєрідні. Мабуть, це витікає з Вашого світосприйняття.
22.12.2005 - 08:37
Дякую за такі слова.
Дякую за любов до мови.
А найбільше дякую за Юрася - так мене мама в дитинстві називала і ще... Та того вже нема. Снігом замело. І тільки спогади, спогади, спогади... Це Ви винні - не можна так з Сірим Вовком. Бо попадеться на приціл і один постріл... А жити хочеться.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
)