Андрій Бабич: Це тому, що не стало кохання і минула хвилина чудес?
Про мене – не було їх і не буде:
Народився й помер, і жахнулися люди,
Адже казав, воскресне.
– Ні, то Христос воскрес. (Тут - філософія, як мінімум.)
Андрій Бабич: Дай, просто, - тихо помечтать…
И отпустить уставший день,
Где не хотелось тенью стать.
Хотя, давным-давно я – тень.
Дай, просто, - молча постоять
Там, где с небес я упаду!..
Где не захочется признать,
Что без тебя я – пропаду… (У Вас чудовмй вірш, прекрасна тема... Якщо ви не проти?, - )
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
