брама: Поетів - мізер, критиків тьма. Хоч один із вам відомих критиків щось написав тямуще? Нуль.Це собаки, яким кинули кістку. Хай собі гризуть, та заробляють кусень хліба. Критики , обглотуючи талановито написане, встановлюють правила віршування, їм так зручніше у своєму середовищі виділятися, тобто (по вашому)набувати фах і стверджуватися у статусі. Фальш у поезії - необсосана критиками річ. Так що пишіть собі у задоволення. І не звертайте уваги на таких козлів-критиканів, як я. Удачі.
брама: Дійсно, Ви відповіли вічливо. Майже ... На мою думку (на мою), призначення поезії, не доказувати походження тварин, а карбування емоцій.
У слові.Стосовно привертання уваги. Це натяк на тролізм? Перед ким (аудиторії-то немає, тільки ми, з вами), і для чого - які бали я можу набрати ( і для чого). Я принципово не виставив Вам оцінку. Хочу запитати:Ви ж в курсі, що таке коментар? Це оцінка (Ви ж свій твір на даному сайті виставили на оцінку?), тобто критика, а критика, це не тільки похвальба. Так чому ж ви , вкривючись плямами, багровієте?
А я скажу, чому. Бо Ви зазделегідь уявили себе гігантом мислі і незаперечним авторитетом у віршуванні.
брама: То й добре, що Вам подобається. Вірш хороший ... а моя незгода, то лише доброзичливість. Так що не полишайте поезію, у Вас це добре виходить. Удачі.
брама: Катю, ну Ви і нагородили купу химиних курей ... Але, як не дивно, оця беліберда зачаровує. Знаєте, як анаша, ну, не дурь викликає, а якусь ейфорію.
Може, це і є висока поезія - що так вставляє!?
брама: Критик, це самодур. Сторонній критик. Встав не з тої ноги, дай я відірвуся на комусь. Не довіряй критику. Критик - у голові. У - власній.
Не ведіться на критику, вона або убаюкує, або роздратовує.
Настю, Ви хороша поетеса. Це кажу Вам відверто, бо не терплю гидоти, віршомазання. Я не геній, можливо моя творчість недосконала, але я нутром відчуваю фальш і графоманство. Можливо, я не поет, можливо, я маю нахил до критики (як до жанру, до професії), але я відвертий. Звісно, відвертість і хамство, дві сторони одної медалі. Мені буде дуже жаль, коли Ви сприймете мою відвертість за хамство.
брама: Коли я посилаю своїх дітей на працю, наказую, поважай начальника, прислухайся до колективу. Коли я приїду в іншу країну, я зобов`язаний вивчити її мову, а коли залишу своїх нащадків, заповім їм перейняти культуру даної країни і стати ними - папуасами, неграми, нацменами, і так далі.Ви ж , росіяни, безпардонні. У вас гасло: там де росіянин, там росія. Не Ви мене образили особисто, а ваша хамська ментальність:
там де ми, там милість госпідня.Іще одне запитання. В чому ж ваша любов до України? Я, наприклад, люблю російський народ, тому й вивчив його мову, і пишу на ній. Ви, росіяни, на відміну від німців, ніколи не покаєтеся. Ви - ОРДА. Ви маєте тільки згинути.
Отаке моє посліднє слово. Кохайтеся собі у своїй самовеличі ...
брама: Настю, моя ти дівчинко, якщо в тебе два по кушу, то ніяка студія тебе не одштудіює. Я тобі скажу замість студії: у тебе талант. Плюнь на студію, візьми олівець і пиши. Страждай, мучся, ночі не досипай. І все.
брама: Ви мене розсмішили ... Своїм віршем. Ні, ні, - все пристойно. Так ніжно-тендітно написано, наївно ...
Я наче попав у дитинство. Ви - чудо. В хорошому розумінні цього слова.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 