| 28.05.2014 - 22:30 | Dunkan: Люб"язний Спостерегач. Не ображайтесь, але у цьому творі ви схожі на маленьку дитину в якої відібрали іграшку. Ніколі не пробачу!Але скажу вам по секрету,здатність пробачати є великий дар який потребує розуму і мужності. Чому так сталося? Ви маєте на це виважену відповідь, крім ємоцій? На мою особисту думку поет - це совість народу, це мисленя, коли частка завжди аналізуєтся у зв"язках з цілим, всесвітнім.Чи це не так? А головне, головне - любов до поняття "людина". Мої слова це не критика. Це підмога. А що стосуєтся Криму, то це дужє заплутана справа. Не іграшкова.
З повагую. |
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
хоча я не говорив про весь народ я говорив про мене і тільки...А поняття "людина" в наші часи викликає лиш огиду бо воно є майже легендарне як говорив Бернард Шоу:"ми навчилися літати як птахи, плавати як риби єдине що нам залишилося навчитися жити як люди".