Анна Берлинг: Згадалися мені рядочки з пісні Скрябіна:
Давай помовчу тобі просто на вушко,
Холодною стала чаяна кружка,
А ми ще маєм про, що помовчати...
Анна Берлинг: Согласна с предыдущими комментаторами: цитата на цитате, перл за перлом. На славу потрудились. А вместе с тем, чувствуется легкость в прочтении.
02.09.2015 - 16:51
Спасибо!..Но это для меня не труд!..Развлечение скорее всего!
Анна Берлинг: Считаю, что ревность в душе (коль она запрограммирована в человеке от рождения) невозможно искоренить, ее можно лишь контролировать. Это заложенный ген, врожденное чувство на уровне звериного инстинкта.
Анна Берлинг: Неимоверный слог и насыщенность чувств.
И да, приятно, Ира, что Вы ответили на предыдущие комменты. А то я грешным делом подумала, что Вы забыли о своих благодарных читателях.
Анна Берлинг: Відчувається подих місцевості. Поважаю такі вірші.
10.08.2015 - 15:51
"Подих" малої батьківщини на все лишився зі мною. Це той стержень, котрий підтримує у важкі хвилини , а їх нині, ой, як густо понатикано Дякую, Аннушко!