Яррі Одл: Цьогоріч маємо 100-річчя Польсько-української війни (збройний конфлікт між Польщею і Західно-Українською Народною Республікою на території Галичини, що вилився в широкомасштабні бойові дії з 1 листопада 1918 по 17 липня 1919 року). В ході цієї війни відбувалося винищення українських полонених та інтернованих в таборах Брест-Литовської кріпості в ході польсько-української війни в Галичині та після неї. Треба донести світові, і в першу чергу до українців, відомості про цю страшну і трагічну сторінку нашої історії, зокрема Перших визвольних змагань. Зокрема слід віднайти світлини щодо таборів-катівень Брест-Литовської кріпості, яких наразі одиниці.
Польські урядовці «нічого не знають про ці жахи». Архівісти теж «все втратили». Громадськість стійко мовчить. Вибачатися відповідно ніхто і не думає. Зокрема, Archiwum Akt Nowych w Warszawie (Головний архів нових актів у Варшаві), Centralne Archiwum Wojskowe, Archiwum Ministerstwa Obrony Narodowej та Archiwum Głównego Akt Dawnych w Warszawie (Головний архів давніх актів у Варшаві) ніякої інформації про перебування мого дідуся, Одовічука Івана Ілліча, у таборі в Буґшопах мені не надали. Ось така однобока і вибіркова у декого історична пам’ять.
Яррі Одл: Мій дідусь, Одовічук Іван Ілліч, пережив Буґшопи. Його свідчення опубліковані. Мене вони так вразили, що я на сайті http://forum.milua.org (розділ Воєнно-історичний форум, підрозділ WWI та Перші визвольні змагання (1914-1922) я започаткував нову тему — «Табори в Брест-Литовській фортеці у 1918-1921 роках».
Яррі Одл: Щиро дякую, пане Мирославе за унікальні дані про Брест-Литовські катівні та світлину (я до цього не знаходив в Інтернеті жодної щодо таборів Брест-Литовської кріпості). Абсолютно підтримую петицію пана Мирослава Вересюка. Наш святий обов’язок гідно вшанувати память закатованих українців в польському концтаборі на території Брестської фортеці де загинуло понад 10 тисяч українських патріотів.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: