Прочитаний :  14574
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Прийшла! Таки прийшла нарешті..."
Прийшла! Таки прийшла нарешті!
А я вже думав, що минеш ти
Мене в мойому барлозі! -
І знову став я срібнолуким,
І богоданним вірю звукам,
Як віриш ти моїй сльозі.
О, безтілесна, невідома!
Ти - як удар святого грому,
Як дощ для спраглої землі.
Тобі несу і відкриваю
Я радість ніжну та безкраю,
І блідні, спізнені жалі.
Стоїть, як янгол, надо мною,
І пестить доброю рукою,
І сповідь слухає, й проща...
Моя ти нене, мій ти квіте,
Не покидай і дай узріти
Хоч би полу твого плаща.
1920
|
|
