Прочитаний :  229
|
Творчість |
Біографія |
Критика
НА ЗНЕСЕННЯ СТАРОЇ ХАТИ
От і прийшла до нашої хатини
Смерть-костомаха, зла і невідворотна,
Безжалісно косою замахнулась -
І повалила струхлявілі крокви.
А потім стіни падали, і стеля,
Й самотня піч од подиву жахнулась:
Який же світ безмежний та широкий!
Трудяго-піч, низька і незавидна,
Така ж стара, як та верба журлива,
Скількох нагодувала ти й зігріла,
Скільком дала притулок в холоднечу,
Коли аж стіни бралися морозом!
Спасибі, піч, ти чесно нам служила
І до війни, і після - тож сьогодні
Дай доторкнусь востаннє до черені:
Тебе й хатину, лісяну, стару,
Я в дальню путь, на той світ, проводжаю...
А ти, сестрице, ти не плач, голубко,
Гостей поклич і чарку приготуй -
Та й пом'янем і піч оцю, й хатину
Сердечним словом, спогадом нехитрим,
Як друзів найдорожчих поминають.
Новий же дім нехай стоїть століття,
І так тобі нехай живеться в ньому,
Аби синів щасливо оженити,
Віддати заміж дочок, і онукам
Ще заспівати пісню українську...
|
|
