Прочитаний :  1340
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ВУЛИЦЯ ВРОЖАЙНА
У хмарах синього бузку
іду своєю Слободою.
На рідну вуличку вузьку
спішу ходою молодою.
Киває вуличка мені
димком пахучої сушарні.
Табличка сяє на стіні.
Читаю: "Вулиця Врожайна".
Збігає вуличка моя
струмком зеленим до асфальту,
своє заслужене ім'я
несе від хати і до хати.
Тут бідні прадіди мої
вивчали азбуку врожайну.
Тут ситі гади-глитаї
сичали в закутку з ножами.
Тут хижі чоботи чужі
місили землю на болото.
Душили вулицю вужі
наруги, зради і підлоти.
А горда вулиця жила,
цвіла бузком у непокорі.
Землі поділської зола
кріпила вулицю сувору.
Не стерли вулицю страшні
примари гніту і навали.
Давала хліб вона мені
і словом рідним напувала.
Люблю я вулицю свою,
від неї кращої не знаю.
Вона у бузковому раю
квітує іменем Врожаю.
Вона у стомленій добі
плекає пісню колоскову.
Спасибі, вулице, тобі
за щедрий хліб,
за рідне слово!
За те, що ти в життя моє
вростала смугою для злету,
за те, що ти була, і є,
і вічно будеш на планеті.
|
|
