Прочитаний :  195
|
Творчість |
Біографія |
Критика
3. ІІІ
Чого ти тиха, чого ти сонна,
дівчино житня, пшенична?
Мряками дихаєш, зорями дзвониш,
спиш, розкидавшись, спиш.
М'ятами коси пропахли дурманними,
руки - долонями в захід і схід.
Якими бажаннями, п'яними, безтямними,
наливається твій живіт?
Чи це ти, чи це ти так ячиш, прикликаючи
любка з далеких сторін?
Чи це пташка м'яка, під межею дрімаючи,
перепілка, ячить у сні?
Де збирала ти ті меди, ті пахучі,
що бринять у грудях пружних?
І кому шепнеш слово, покірне, жагуче:
"Припади і напийся з них"?
Хто, сподіваний, жданий, хто, жорстокий і ніжний,
потривожить солодко твій сон,
і розгорне тебе, і пригорне, і візьме,
і засіє зерном твоє лоно?
Дівчина житня, пшенична!..
|
|
![15ee47097bc9150b6ff332a2224494fa5da7cc06[1].jpeg](/upload/poem_all/01012615.jpeg){kind=small}
