Вибач, все оце була брехня, Мій обман тобі не личить зовсім. Ве́сну почуттів чекав щодня, Я ж тобі дала похмуру осінь, Я вручила грозові дощі, Слів холодних розсипа́ла роси, Я тікала першою вночі, Бо до ранку стало б все серйозно. Може, так боюся почуттів, Що готова бігти якнайдалі. Стільки раз вже ранили в житті, То ж не хочу схожого фіналу. Вибач, та я більше не озвусь, Щоб не завдавати тобі болю. Знову потонути у комусь Я собі вже більше не дозволю. 01.08.2023 ©Валерія Кропівна
ID: 990276 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика дата надходження: 01.08.2023 21:13:44 © дата внесення змiн: 01.08.2023 21:46:26 автор: Валерія Кропівна
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie