Ця війна...
Війна...
Бескінечна, жахлива, дурна...
Вона була, є і буде у наших серцях
На руках, в голові, на вустах, у вісні.
Хто винен не знаю, мабуть, усі,
Я не антигерой, але й не месія
Все що я маю, це вугілля і стіни
Те що я говорю, до вас так і не дійде
Я німий, як смерть і руїни, як Берлін, Москва і Україна
Є безліч причин, щоб бажать мені смерті
Я не такий..., слова відверті
Я не за мир, а за позбавлення смерті
Позбавлення вбивств
Позбавлення влади, бездарних управлінств
Поки існує жага, буде і війна
«Моя мила не плач, я вірю вони зазнають невдач»
Хто вони? Люди чи не люди?
Вони мали домівку, там де лани,
Болота, кручі, сараї та хати
Мали дітей, дружин та батьків
А зараз вони, в пакетах, в землі...
У могилах, напівсвяті, безіменні й іменні.
По той бік окопів і блокпостів.
Люди такі ж як і ви.
Ви герої убивці, воїни цієї війни
Віддаєте життя за клаптик землі
Забираєте життя за спокій і долі
За дітей, за дорослих, за багатих і бідних ...
Ця війна...
Війна, війна...
Вона почалася ще тоді
Коли мене і вас і ваших прадідів не було на цій землі
Коли людина вперше винайшла зброю — убила
Вона вічна, незламна, єдина
Поки є ти, поки є я, поки є людина.
Буде війна...
Бажати смерті миру
Бажати вмерти за країну
Бажати вбити людину...
Бажати мирним смерті
Бажати смиренним вирватись нарешті.
Бажати страждати, бо страждаєш ти...
Не бачити себе у дзеркалі
А бачити віддзеркалені Образи в імлі
Війна, війна і страх
Бий, біжи або стій.Безкінечний жах...
Я не пацифіст, не націоналіст, не гуманіст і не інший -іст
Я мисляча людина, що бачить безглуздість
У всьому і в нічого
Я не люблю свою країну
Як і будь-яку іншу
Але люблю нашу мову, якою пишу
Та ще й не одну, ще й чужу
Мені не знайома культура відміни
Я від неї блюю і на неї накладаю «міни»
Ви ведені, ви ілюзорно праві
Як прозоро біла роса, на ранковій траві.
А я безумний юнак
Якого забудуть за просто так
Або згадають, як невідомого поета не правди, не бездушності, але сенсу та банальної людяності.
P.S.
Знаю, що зараз усім дуже важко, як тим хто на війні, так і тим хто знаходиться в відносній безпеці. Цей вірш не для розпалювання ворожнечі, не для скандалів і сперечань. Він для того, щоб викликати у вас співчуття, якщо хоча б не до людей які загинули(з обох сторін), а до людей які ще живі, які хочуть жити... Я не сподіваюсь, що ви мене зрозумієте, але задумайтесь. Бажати смерті людям це гріх чи ні? Вбивати? Безумонов, є люди, гірші за диявола, але вони повинні понести покарання співрозмірне їхнім злочинам. Бажати мирним людям (навіть росіянам)смерті це те ж, що бути тим хто вбиває мирних людей. Далеко не всі росіяни хотіли цієї війни, далеко не всі з них розуміють що роблять чи чого не роблять. Та я знаю, що багато з них бояться, бояться втратити щось, що їм дороге, щось таке ж рівноцінно дороге що дороге і вам. Ті ж люди які довірилися Путіну, або такі ж психічно хворі як і він, або дуже сильно залежні від чогось, наркотики, алкоголь, гроші, будь-що. А психічно хворих чи залежних не вбивають у цивілізованому світі, їх просто ізолюють, або лікують. Я знаю, що мої думки не популярні у сучасних реаліях, але хоч спробуйте подумати про це, не зважаючи на те що ваша думка відрізняється від моєї. Усім миру ☮️. Квіти кращі ніж кулі!
ID:
963965
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.10.2022 10:50:16
© дата внесення змiн: 27.10.2022 10:50:16
автор: Крихітка Добро
Вкажіть причину вашої скарги
|
