Очі на небо я піднімаю
Дивну картину там відчуваю
Бачу, вдихаю, погляд міняю
Чудо художник, він над землею
Сонце промінь мов пензлик веде
Небо - то холст
Картина ж пливе
То зупинилось...
То далі мандрує...
Хто зазернув, той все це відчує....
Сонечко в небі картину ....
Малює.....
Красу залишає....
Погляд на небо наш підіймає....
Звучить, стукоче, сказати щось хоче....
Нові відтінки й штрихи добавляє
Мить цю чудесну воно зупиняє
Хочу сказати, причарувати
Увагу звернути, щастя вдихнути
Кожен в цій хмарці бачить своє
Сонце малює, вітер вдихає
Картина на небі враз оживає
Той бачить бога,
Той корабель
Тому медведик біленький моргає
Того русалка з небес аж ласкає
Краски всі теплі, легкі, невагомі
А всі картини живі й просторові
Хтось бачить блик, хтось світло
Хтось тінь
Я ж панораму бачу прекрасну
Казку живу, небесну, яскраву
Що піднімає й гукає за хмари
В небі я бачу очі твої
Очі бездонні, очі жадані
Такі неймовірні, мов сонце гарячі
Іскорки в них мерехкотять
Зірочки з неба до мене летять
Ручки підніму, піймаю твій погляд
Мить цю я в серці своїм збережу
Як же тебе я виглядаю
Як же тебе моя радість кохаю
З чистим повітрям тебе я вдихаю
Час і картину ми зупиняєм
Світ цей прекрасний ми відкриваєм
Ключ до небес в серці шукаєм
Ми є щасливі , точно це знаю
Просто чарівну дівчину кохаю.
Разом з тобою вночі я вмираю
Зранку ж у серці твоїм оживаю
Тебе всередині теплом зігріваю,
Я над хмариною в небі літаю
І на руках тебе підіймаю
Там , там на небі тебе обнімаю...
День цей щасливий ми провожаєм
Щось дивовижне вночі знов чекаєм
І цей момент завжди наближаєм
Ми знову літаєм,
Падаєм з неба....
Повітря нам мало,
Не вистачає....
Серце горить...
Серце палає....
Море у тілі воно відчуває
Море, що душу і тіло кохає
Хвилями Сонце , що зустрічає
Хвилі й тепло в себе вбирає
Нас розстворяє, ласкає
І накриває потоком блаженства
Хвилі шалені, високі, могутні
Поштовхи, струми і ейфорія
Ти більше не мрія, ти подих, оргазм
Ти завжди була ти саме така
Ти та бурхлива, шалена , чарівна
Зараз виходиш ти із води
Все, що навколо кохана - це ти.