Сирени гудуть по всій Україні,
До сховищ біжать і дорослі й малі,
Бабуся до серця свого притискає -
маленьке чорнявеньке - кошеня!
Розбиті домівки, залишені хатки,
- все більше померлих, більше дітей…
А ці недолугі, озвіривші орки «спасают»
Во славу диявола Пу.
І щось розуміють, неначе доходить,
але « раболєпіє й страх» переможуть!
Засіли в квартирах, замовкли на віки -
Чекають до дому «200» своїх.
«У нас тут другоє! Єта палітіка!
Русскіє не убівают детей!»
- Бажаю що б кожному хто це все каже
щоночі являлись : Ірпінь, Маріуполь,
Охтирка, Гостомель та Буча!
І Київ і Харків, а з ними незламний Херсон!
Розстріляні мирні автівки з жінками,
і діти що навіть не встигли пожити,
Яким треба бути бездушним, потворним,
І вирити в те що проскочите - суд!
Навіки замащені руки у крові,
від вас відвернувся цивільний весь світ!
Ніколи ніхто не назве вас братами.
А Україні і нашим героям Слава навіки,
Во вікі віків!
