Розгорілась зоря, спалахнувши на небі іскрою,
І розсипалась долу, рознеслась вітрами всебіч...
Розговілась земля і Святвечір зайшов колядою,
Й засвітився у вікнах із тисячі й тисячі свіч!..
Теплим світлом розлився і душу наповнив собою,
Напоїв її, спраглу, затишшям і домом, й теплом...
Й життєдайною її оповив і зігрів таїною,
Що так пахне родиною, і розумінням, й добром...
І наповнився дім ароматами віри й надії,
А любов визрівала і лилась молитвою з уст...
І летіла десь думка туди, де у Діви Марії
Народився Син Божий,мале немовлятко Ісус...
Новина ця зорею запалює серце і очі,
І очищує душу - будує любові в ній храм...
Вже ніхто не блукатиме в сутінках вічної ночі,
Бо Спаситель Предвічний родився у поміч всім нам...
Пада сніг надворі - застеляє Господь скатертину,
Білу-білу, як помисли Божі одні...
І запрошує нас, і чекає усіх на гостину,
Де земля торжествує і ангельські линуть пісні...
То ж співаймо і ми,прославляймо Христа, колядуймо,
Сіймо віри слова,нехай сходять колоссям вповні...
Й Сину Божому помисли чисті від серця даруймо,
Щоб у мирі й любові минали нам Богом відведені дні...
