Недільний день, дрімає іще осінь.
Куди спішить? Ще встигне все зробить.
Та відпочить - найкращий тепер спосіб,
Хоч трохи треба в спокої пожить.
Купається в проміннях теплих сонця,
Розніжена, як жінка молода.
Із мріями тепер лиш наодинці:
Чому так швидко стала вся руда?
За це її тепер усі так лають,
За те, що інший колір навела?
І в цій біді одну її вбачають,
На них сьогодні зовсім і не зла.
За осінь вітер вирішив помститись,
І влаштував шаленний буревій.
Він не дозволить осені журитись.
Тож, сумувати, осене, не смій!
Знялася завірюха враз осіння,
Яка закрила ніби увесь світ,
Зазнала вся природа потрясіння,
Бо вітер уже знявся у політ..
Чудова поезія! Майстерно описана картина! Скоро осінь одягне з приморозку кофтинку....Вітер коси розів*є, не спиниться й на хвилинку...Злато згодом потемніє,просльозиться іній...
Майстерно описана картина! 
Скоро осінь одягне з приморозку кофтинку....Вітер коси розів*є, не спиниться й на хвилинку...Злато згодом потемніє,просльозиться іній...
