Мені Сузір'я нашептало про кохання,
Коли не спалося дивилась у вікно,
Я дивилася на зорі до світання,
Де рік минав а на столі вино.
Я рік новий уперше так зустріла,
Сон не втримав та і вечір не давав,
Вийшли зорі,коли в небі потемніло,
І місяць над землею запалав.
Сховалось сонце,в серці залишивши,
Свої сліди завжди лиша в мені,
Тепер нам місяць очі засліпивши,
Котиться по небу,дає проміння тьмі .
Я дивилася у небо довго- довго ,
Складала із зірок свою любов,
Шукала й не знаходила нічого,
А потім виглядала знову й знов.
Я дивилася у небо і не знала ,
Що в рік новий на мене щось чекає,
Любов мене також тоді шукала ,
Не знавши де її я виглядаю .
Та рік новий бажання добре чує,
В дарунок дає кожному своє,
Я глянула у шибку - він малює ,
І серце завмирає вмить моє.
Я подивилася у небо як ніколи,
А зорі поставали вже у ряд,
Зробивши форму серця так довкола,
І широко вмить освітили сад.
Мені Сузір'я нашептало про кохання,
Велике серце втіливши у кров,
Я малювала у долоні його зрання,
Мабуть уперше я повірила в любов..
