Людина потуха як свічка,
Її ніхто вже не почує,
Не заплаче в темну нічку,
В друзів більш не заночує.
Як часто зірка погасає,
Що вчора ясно ще сіяла,
Було життя,уже немає,
Здається,-так його замало.
Ще вчора плакала,сміялась ,
Багато справ ,уся в бігу-
Сьогодні з сонцем попрощалась,
Холодне серце як в снігу .
Горіла свічка,билось в грудях,
Імпульси пускавши в кров,
Наразі рідні у заблуддях,
Їм хочеться обняти знов.
Так хочеться сказати слово,
Посиді́ти перед сном,
Розповісти історій нових,
За столом удвох з вином.
Погано так дивитися на фото,
І думати,що так більше не буде,
Життя для нас лиш гра із кров'ю й потом ,
Сьогодні тут ,а завтра вже не люди .
Шлях земний це наче книга,сповідь ,
Сторіно́к чимало і кінець,
Народження, перші кроки,молодь ,
А потім кожен сам собі творець.
Ми можемо змінити собі волю,
Ми можемо змінити так багато,
Та є незмінна тільки наша доля ,
Кінець нам пише -"Янголами стати!"...
