Ми завжди пишем речення про болі,
На папері наша ненависть і сльози,
Та попри все я хочу дякувати долі,
Вона ж дає і щастя в квітах лози.
Життя - то чорно-біле полотно ,
На кожному малюється картина,
Добро завжди чергується на зло,
Така дорога в кожної людини.
Звісно боляче буває,сил немає,
Але ж який цікавий після смак,
Коли нам смужка біла світло відкриває,
То хочеться злітати наче птах.
Ми завжди пишемо думки свої про лихо,
Так легко віддаєм свої ненастя,
А давайте напишемо серденьку на втіху,
Давайте напишемо про щастя..