Переболіло... Перейшло...
Наче гроза понад селом,
Спинилася - майже над краєм
Щось у душі спитати маю...
Спочинеш, стомлена душа?
Ляжуть слова в рядок вірша,
Може чиюсь омиють душу
Стануть дощем комусь у сушу?
Чи то полинеш в небеса,
Моя окрилена душа...
Поглянеш на земні тривоги
Смішні вони мабуть для Бога?
Ніхто не запитає все ж:
"Який ти біль в собі несеш?",
Перетерпиш всі пересуди
Життю радіти знову будеш.
Бо ти ж бо - вічна - жити маєш
Чому ж як боляче - ридаєш...?
Галина Грицина.