Гримів безжально грім, за хмарами звисока,
Дув вітер прохолодний, дощі ішли рясні.
Фата- моргана - ФЕЯ - крізь грозові потоки,
Подарувала Лицаря прекрасного мені!
Примарився і кінь, слухняний і безпечний.
На ньому мій шляхетний Лицар гарцював.
Він був такий галантний і вишукано-гречний...
Та кінь в моїй конюшні, в ту ніч, заночував.
Клубочуться хмаринки і дощик не вчухає,
Віддалено, неголосно, негрізно грім гримить.
А я лежу у ліжку, і пильно прислухаюсь-
Чи смажеться картопля, чи дощик так шумить...
21.04.2020р. 15-03
життєва фата - моргана ... 
