Коні пішли в галоп на водопій,
Залишивши пилюку на дорозі.
Вода коневі, мов нектар-напій,
Навіть коли запряжені у возі.
Нелегка праця, виступає піт,
Так хочеться напитися водиці.
А тут галоп, табун і вільний світ,
Чекає прохолода у криниці.
Трава на лузі підняла стебло,
Ще молода, ні разу не косили.
До сну збиралось стомлене село,
Удалині набати хмари били.
Коні тихенько скубали траву,
Інші старались втамувати спрагу.
Хмари для сонця підняли брову,
Неначе препідносили повагу.
А коні паслись – поруч джерело,
Вони на мить забули навіть болі.
Їм просто нині трішки повезло,
Вони щасливі, бо вони на волі.
