Лунає крик,лунає сміх у хаті,
ще суєта та перегони тут завзяті.
Це знак того,що тут живуть маленькі діточки,
а головне,що діточками опікуються ангели.
І тільки тут,коли у хаті захаращено усе,
а ще коли мультфільм найважливіший за все.
Тоді це все сприймаєтся,як радість дітлашні,
хоча признаюсь-буває десь терпіння,на межі.
Але ця посмішка й промова-люблю маму,
вбиває наповал,в душу стріляє прямо.
Взявши у руки маленьке ангеля,
ти Богу дякуєш,що чуєш ти,такі слова.
І не важливо,що стіни в хаті хтось розмалював,
що хтось під ноги,іграшки дрібненькі розкидав.
Бож,ти обнімаєш і цінуєш ніжне ангеля,
а ще відповідальність відчуває батьківська душа.
Дано це відчуття батькам від Бога,
тут теж є заповіді а ще існує засторога.
Але життя підкаже,розкладе все по місцях,
батьки себе побачать молодими-у своїх діточках.
