Ніч ховала днину
Як малу дитину
Зовсім не зоріла
Душенька горіла
В моряка сумного
Вже давно сивого.
Темінь по край неба
Чи була потреба
Йому йти до моря
Тут в обіймах горя
Знов все пригадати
В душі все сховати.
В той день, теж штормило
Він так полохливо
Погляд, дна не бачить
Собі, не пробачить
Те, що тоді сталось
Увесь час ввижалось.
*
Яснів, той день зранку
Вбиравсь в вишиванку
Дружина повненька
Дитина маленька
Мала народитись
В світ божий явитись.
Вмить вітрисько гордий
Настав ранок чорний
Над морем мов крила
Пітьма… все накрила
Воно ж бушувало
Серце так страждало…
*
Перейми …Пологи…
Немає дороги
Медпункт так далеко
Дістатись нелегко
Лелекою б стати
Щоб шлях подолати
Рвав в небі б повітря
Й не падав від вітру…
На мить в небі хмари
Розійшлись примари
Немов й проясніло
Та море кипіло….
*
Хай би штиль, діждатись
Та якби втриматись..
Хвиль плескіт об човен
Чи втримати годен
Нащо ж такі муки
Ніжно брав на руки
Почекай, ще трішки
Ховай люба ніжки
Вона просльозилась
Та я притомилась
Біль зібрала в жмуток
Обвив серце смуток…
*
Хвиль весла торкались
Вони ж сподівались
Щоб дістатись вчасно
Було б справжнє щастя….
Вдвох молили Бога
А вона небога
Від болів звивалась
Молилась, зверталась
До царя морського
До всього святого…
*
Десь чайка кричала
Не видно причалу
Хизувалось море
Кого хто поборе
В руках сил не стало
Човен дно вітало….
Крик здіймався з морем
Він убитий горем
Торкнувся…. В імлі дна
Де ж ти, гей кохана?
*
Вода серце давить
То смерть нею править
Підіймались хвилі
Ледь торкнувся милі.
Плескавсь…. Її шарфик
З душі… Гучний окрик
Море зупинися!
Отче озирнися!
Де ж моя надія?
В чорнім морі мрія….
Три дні, в хвилях поспіль
Неторкана… Постіль
Розпач і страждання
З вечора й до рання
Як, жах пережити
Як далі же жити?
*
Шарфик пестить шию
Я цей біль, чим змию?
Море геть, солоне
Серце, аж холоне
Між хвиль, її погляд
Ховавсь, нема поряд…
Ніч обняла днину
Він кохав єдину…
22.02.2019р
але як передана майстерно! 
Важко додати слова до цього зворушливого душевного вірша! 
сторії
