Колись у райському Едемі Єва
Зірвала плід із древа пізнання.
Були і інші в тім саду дерева,
Але навмисно чи то навмання
Плід заборонений вона вкусила…
Гріха прадавнього тоді відчувши смак,
Взяла та ще й Адама спокусила.
Людей зробивши смертними. Однак…
Її засуджувать не можу і не буду,
Жіноча логіка матерія складна,
Уже століття все гадають люди,
Чим вчинки мотивує всі вона.
Чоловікам нас тяжко розгадати,
По правді кажучи шоковані й самі.
І навіть в штиль шторми зривають грати,
В нас літу холодно і гаряче зимі
Жіноча логіка. Таїна неосяжна,
Не розгадать її чоловікам.
Стрімка, як мить. Як небо недосяжна.
Ви думаєте з нею просто нам?!