Пропливали лебідь і лебідка, змогла природа цю красу створити, подумалось мені, серце, як квітка, його не можна силою відкрити! Із лебедями поруч їхні дітки, а щастя цілковите бо родинне, серце нагадує мені красиву квітку, відкритися воно саме повинне! Зустрів я біля ставу однолітка, присіли ми із ним в безкрає жито, і поступово серце, наче квітку, від теплих спогадів хотілося відкрити!