У раз... мелодія озвалась,
В гай ноти падали рядком.
Чарівна в доли поривалась,
Летіла в даль понад ставком.
Пливла дібровою чаклунка,
Поет у нотах ворожив.
Лунала чудом пісня дзвінка,
Про себе дрізд оповістив.
Луна озвалася чарівно,
Застиг для яру на краю.
Пташино Господа, царівно,
Невже у Бога? Я ж в гаю.
Піснями повниться із раю,
Джерельна свіжість чистоти.
Душею трунок знов спиваю,
З діброви вшпарили дрозди.
Приспів:
Дрозди мої, дрозди золотоносі,
Вернули в рідну сторону.
В життя співучі, стоголосі,
Несуть пробудження від сну.
Дід Миколай. Волиняк.
Заходьте в діброву. Самки вже на гніздах. А вони ж" чортяки" шпарять. Ох і шпарять. А оце ви мене зачепили... згадав: - "Ви слихали как поют дрозди." ( Єсєнін).Вбили Єсєніна . талант не вбити.. Він вічний.
На жаль у мене лише берега і поля. По місту під ногами стрибають білки, у березі фазани, а на городі вчора зустріла двох зайців. Природа дуже міняється, раніше такого не було.
