В радянському пристанищі добре кожний жив:
Енергія атома - досягнення людства,
Давала початок життя веселе на спів,
Але шле Господь лихо нове на суспільство...
...Квітневий ранок...У світанні зріють чари.
На світ безвинний благословляється земля.
Дарує часу теплий промінь нам примару.
Кому людські скорботи і всі жалі в імлі?!
Понурі чорні хмари нЕсли горе світу -
Сльозами радіації життя позбути.
Нема злу забуття, пам*ятаємо, як слід.
Страшне буття іде - горять червоні рути.
Скінчились в Україні блаженні тихі сни.
Жахливий атом посіяв смерть, хворобу.
Чорнобиль - гірка печаль, тривога голосна.
Це спільне лихо є година братства проби.
У кожну хату стукав чорнобильський розлом.
Розрушився потужний атомний реактор.
Все, як на війні - добро боролося зі злом.
Причиною розрухи є відомий фактор...
Сміливі люди без захисту у пекло йшли.
Вогонь...Плавився метал, кипів графіт і скло.
Герої монстра саркофаг мужньо одягли.
Міцніла наша воля, йщли боєм всі на зло.
