У час побачень і пробачень,
Коли сльоза сумує в самоті,
Тоді журба возноситься над щастям,
Перлинками розсипаними у житті.
А я скупа? Чи я дбайлива?
Перлинки ті збираю на віку,
Щоби ніде й одна не загубилась,
Щоб милувалась у щасливому вінку.
А хтось сказав: дивачка ти та й годі!
Перлинки ті мізерні і дрібні,
Хапай убіруч! Не чекай нагоди!
І не зважай на сльози, на чужі!
Та я не навчена такому,
На чужі сльози не зважать,
Я й за перлинку щастя щиро вдячна Богу.
Велике щастя, то багато втрат.
