Муза з дитинства його покохала!
Певно, підстави на це вона мала.
Хлопчик Тарас кріпаком народився.
Доля тяжка – тільки він не змирився!
Дуже любив малювати й писати,
Пристрасть до цього не міг подолати.
Добре, помітили рідкісну вдачу,
Поміч, щоб вчитись, дали на додачу.
Потім з кріпацтва його відкупили,
Вірші писав, закликав проти влади,
Словом жагучим даючи поради.
Далі шляхи понесли, підхопили…
Був каземат, ну а потім - в солдати
До Оренбурга заслали страждати!
Тільки жага до мистецтва завзята
І волелюбність його не здолати!
Встигнути треба сказати багато:
«Чом одні в хатах, а інші в палатах?!»
Люба Вкраїно, вишневі садочки,
Тільки тиранів усюди клубочки!
Вірші, неначе знеболені птахи,
Рвуться на волю, злетіти над дахом!
Кров’ю омиті, сльозами рядочки –
Заклик! Скидайте кайдани, синочки!
…У тугу вгорнулась Чернеча гора –
На схилах в жалобі схилилась трава.
Вже чутно, як вітер повіяв з Дніпра...
У пам'яті знову зринають слова,
Бо творчість Тараса Шевченка жива!
02.02.2018
