Мандрівники
Ночі залишимо для снів,
щоб набиратись нових сил,
адже в дорогу сяйвом днів
знову покличе небосхил.
Зранку продовжуємо шлях,
місце покинувши своє,
адже кохання, ніби птах,
лиш у польоті з нами є.
Ми у дорозі все життя
разом проводимо завжди,
щоб не погасли почуття
як завітають холоди.
Щастя від мандрів зацвіло
квітами радісних думок
серце до серця привело
бити джерелами в струмок.
Всі місця, де ми були,
є особливими для нас,
в них оживляє із золи
радість життя чудовий час.
Хоч нашим домом став намет,
в ньому не тісно жити нам,
він є тим світом без тенет,
де ми довіримося снам.
Віктор Цвіт 01.12.17
