Село моє розкинулось між гір,
Які до неба зводяться велично,
Нема такого іншого, повір,-
Тут все до болю мені рідне,звичне:
Будинки, парки, школи і садок,
І Лімниця чиста з високих гір б'є,
Криштальний в полі за селом струмок,
І стежечка та, що в дім рідний веде.
Зорять у небо святинь куполи
І грає на сонці їх позолота,
У храмах линуть щирі молитви,
Народ наш свято вірить й вірив в Бога.
Де б не була, а завжди вертаюсь
У рідний мій край, в моє Перегінське,
Знову стежини ті я долаю,
Які додала босоніж в дитинстві.
