Коли посеред смерті,
Серед крові і болю,
Коли годинна стрілка
Обертається поволі
В зворотньому напрямку,
І з попелу народжується
Щось досі незнане…
Це щось – Легенда.
Ми всі щось втрачаєм,
Близьких, свободу, гроші.
Війна все забирає,
Війна, незнана досі.
Ніхто не переможе,
Та безліч душ загине.
Ніхто уже не зможе
Сказати: « Я – Людина ».
Ніхто не засміється,
Ніхто не заридає,
І серце вже не б’ється…
Війна все забирає.
Усе, що люди мали
Тепер уже ніщо:
Життя , багатство, слава…
Питання :« А за що? »
Ми любим проклинати
Життя це нещасливе,
Але нам треба знати:
У когось все ще гірше.
Коли цей світ здається
Бойовищем безкраїм,
І серце вже не б’ється…
Війна все забирає.
Коли в тебе стріляють,
Коли по мінах ходиш,
Коли і сам вбиваєш –
Не знаєш нащо – робиш.
Коли нема любові,
Коли втратив надію,
І через стрілянину
Ти от-от загинеш,
Коли нога далеко,
І кров’ю ти стікаєш,
Начхати на безпеку
Знай: ти умираєш.
Коли рука не пише,
Розум каже :«Не треба»,
Коли вже ледве дишеш…
З’вляється Легенда.
Легенда про щасливе
Життя людей у мирі,
З’являються важливі
Слова:«Я у це вірю».
Коли не бачиш щастя,
Коли життя твоє
Сповнене напастей
Лиш знай – надія є…
