Потемнели глаза у июля,
Тёмно-серыми стали и грустными.
Тихий вечер тоской захлестнуло,
Краски броские стали вдруг тусклыми.
Вечер соткан из странной тревоги,
Ожидания, терпкой печали.
Тени сумерками вдоль дороги
Неожиданно рано упали.
Потемнели глаза у июля —
Капли слёз по щекам покатились.
Ветер листьям свои поцелуи
Раздавал, как последнюю милость.
Олексо, відгукується в мені інколи рідна батьківська мова, та й мама була вчителем української і російської мови.Я вважаю, що не завжди вживання іншої мови - це показник того, що людина не поважає рідну мову і свою Батьківщину. Прикрившись ніби-то любов'ю до свого рідного, творять такі справи, що моторошно стає від їх наслідків, бо справжнього немає ні в душі, ні в серці.Отакі мої роздуми, Олексо.