Кажуть, у кожного своє море,
Зайдеш у нього по груди і вмиєшся з бруду.
Стане душа - криштальна, сльозою прозорою.
Хочеш, я твоїм морем буду?
Знаєш у кожного на землі власний колір,
Різний він для зовсім не схожого люду.
Символом є і знаком людської долі.
Хочеш, я твоїм кольором буду.
Світить яскравий промінь для кожного,
Шлях він показує правильний завжди і всюди.
Жити без нього нікому нізащо не можна.
Хочеш, я твоїм променем буду?
Кожен із нас живе незотлілим спогадом,
Плаче сумним чи теплим лікує простуду.
Мучить себе ним, п’є його терпким солодом.
Хочеш, я твоїм спогадом буду?
Кожен впивається власним горем,
Пестить у серці, хоч як не боліли б груди.
Купається в ньому, а далі… Поволі тоне.
Хочеш, я твоїм горем буду?
Хочеш, пірнатимеш в мене із головою.
Хочеш яскравою без краплі бруду.
Хочеш світитиму я над тобою.
Хочеш я горем і спогадом в серці буду.
Хочеш я просто буду СОБОЮ.
Хочеш втиратиму сльози і полікую простуду.
Хочеш я буду завжди з тобою.
А хочеш і просто ТОБОЮ буду….
Не переймайтеся Петрику - хто знає, можливо, об"єкт не вартий такої самопожертви.
