Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: Дивный сон - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Таню! Усе життя нам з братом не вистачала батька, тому ми робили все можливе, щоб наші діти, а потім і онуки жили у повноцінних сім"ях, та на жаль не все у наших силах...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Людо! У кожного своє життя, своя доля, свої мрії і своя любов...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надійко!Я вже й не пам"ятаю, коли я його написала, по-моєму після Дня Перемоги, бо ж мені насправді так приснилося, от я й описала.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Миколо! У похоронці, що ми отримали було написано "пропав безвісти", тому ми завжди надіялись,..а може...
Микола Холодов, 29.01.2016 - 16:24
Чудовий вірш! Дивно ( а може й закономірно), але, якщо замінити слово "дочка" на слово "син" і все, що з цим пов"язано, то Ваш вірш -- то розповідь про мене. Дякую!!!
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Миколо! Та ж я не мені одній судилася така доля. Я пам"ятаю, як у однієї сім"ї, яка теж отримала похоронку, після війни батько повернувся, то ми цілою ватагою бігали до їх будинку і просили розповісти як йому вдалося вижити і все запитували, чи не бачив він наших батьків...
Світлана Моренець, 29.01.2016 - 16:16
Такий проникливий вірш, від душі... Валентиночко, розумію, як це боляче Кажуть: хто загинув за землю рідну, ті попадають в рай. От тільки ні діткам від того не легше, ні дружині, ні батькам. .
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світлано! Коли батько йшов на війну, нас у мами було троє: брату от- от маловиповнитися 3 роки, мені було чуть більше 1,5, а сестрі 2 місяці, а потім ще й лишились без хати, та ж ми прямо марили поверненням батька,..та несудилося...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Георгію! Усе своє дитинство ми з братом надіялись, що батько все ж повернеться...
Любов Вакуленко, 29.01.2016 - 13:39
"Я цветы ему ложилаК обелиску... на бетон..." Как-то само собой прочиталось окончание вашего стиха. Вечный покой вашему отцу и низкий наш поклон. геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Октябринко, і за увагу, і за чудове доповнення...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко! Туга за батьком була невимовна, і в снах він часто приходив до мене, навіть якось приснилося, що я бачила, як він загинув, колись, як буде натхнекння я це опишу.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світлано! Так вийшло, що свого батька я майже не пам"ятаю, а знаю, лише з розповідей мами і бабусі, та не дилячись на це він мені дуже часто снився, бо ж нам з братом дуже хотілося дізнатися про нього якнайбільше...
|
|
|