Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шостацька Людмила: ОТЧИЙ ДІМ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Розумію,що так склались обставини.Але ще настануть часи кращі для України,я просто вірю.І Ви будете вдома.(Прочитайте мій вірш "Країна кленового листя").
Олександр Крутій, 24.01.2016 - 07:28
Так, там було щасливе дитинство, я так давно не був у батьківській хатиті, та що там хатині, я так давно не був в Україні.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дуже Вас розумію.Я ніколи надовго не покидала Україну,бо я без неї не можу.А додому їду дуже часто,бо там чекає старенька мама.А колись дуже хотілось швидше вирости і кудись їхати.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Свята правда, Олю,не можна забувати дорогу додому.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 22.01.2016 - 19:01
В УНІСОН:Спогади тривожать душу За хатою - трава шовкова росяна, Вузька стежина у зелений гай, Лежить пшениця у покосах скошена, Проміння сушить стиглий урожай… У лузі річечка дзюркоче весело, Зелена пшінка й море лободи, Під вишнею - корито з перевеслами, Щоб колоски в'язати у снопи… Подвір’я й сад заплетені віночками, Старенькі вікна шибками блищать, Тріпає вітер білими сорочками, Що випрані на сонечку висять… А стіни в хаті пензлем розмальовані, Пишаються в куточках рушники, І спогади ятрять в душі схвильованій, Як вишиванку притуляю до щоки… Вона вражає ніжними лелітками – Дитинства спогад в хаті край села, Де за столом щаслива мати з дітками, А на столі хлібина й глечик молока… Сумую гірко й плачу за родиною, Назад вже не повернуться роки, Ніколи більше не піду стежиною Ногами босими у купелі роси… Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вражаючий вірш - справжній БУКЕТ СПОГАДІВ.Сумно,що не повернути нічого і радісно,що це було з нами.Дякую за вірш,мені дуже сподобався,щемно і стільки рідного у ньому.
Ганна Верес (Демиденко), 21.01.2016 - 21:46
Так мило і ніжно про отчий дім! Такі і в мене асоціації виникають, як Ви пишете, Людочко. Це той берег, де завжди приймають із розбурханого життєвого океану, обігріють і зрозуміють. У мене батьки вже померли, а всі фотографії нашої родини під склом висять на стіні, можна в любий час підійти, поговорити в думках. Чутливу тему зачепили. Обираю. Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наша мама ще,слава Богу,з нами,але вже не так як я писала,потребує догляду,коли мене немає в клубі-я з нею.Але вона в мене - розумниця,всі мої вірші оцінює,вголос читаю їй серйозні книги і вона усім цікавиться в 87.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада,Наташо,що сподобалось.Постараюсь ще так коли-небудь зробити.
Надія Карплюк-Залєсова, 21.01.2016 - 21:00
СВЯТА ПРАВДА, ТІЛЬКИ В ОТЧОМУ ДОМІ ПОЧУВАЄШСЯ ЩАСЛИВОЮ І БЕЗТУРБОТНОЮ ДИТИНОЮ
Надія Башинська, 21.01.2016 - 19:59
І всі тут щасливі...ВАМ завжди вдається достукатись до сердечка.Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада,що Вам сподобалось.
Шостацька Людмила відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як могла - змінила.Дякую.
|
|
|