Стих щось нині Мирослав,
Мабуть, квітів, не дістав.
Говорив учора тато,
Що у мами завтра свято.
День спадав, прощалось сонце
І моргало у віконце.
План в Миросі дозріває:
Зараз квіти він придбає.
Клумба є біля сільради –
То які тут ще поради?
Сонечко лягає спати,
Люди всі пішли до хати.
Тут Миросьо вибігає,
Руки свої простягає:
Він побачив гарні квіти –
Як же ж було не радіти?
Тільки крок до них ступив, –
За сорочку хтось вхопив.
-Схаменися, любий брате,
Тут не можна квіти рвати!
За злодійську ту хвилину
Осоромиш всю родину.
Ми дарунок уже маєм,
Разом маму привітаєм.
Два брати ідуть до хати.
Їх чекає тато й мати.
А Сергій повчає брата:
– Не обманюй маму й тата.
В школі теж ти бешкетуєш,
Синяки для всіх готуєш.
Чемний будь і вчи уроки –
Не принось батькам мороки!
