дорікаєш мені своєю присутністю що осінь ця - перша за десять років у якій почуваєшся в небезпеці
але поміж нами сходи довжиною в листопад себто у вічність падіння
передбачаю твоє ім'я кожного разу коли потрапляєш до радіусу мого серця
ніби куля що в нього поцілила..
про що шепоче тобі один із твоїх коханців притулившись неголеною щокою до такої ж неголеної щоки?..
як обпікає холодним подихом простір порожнього простирадла
як від злості та ревнощів пальці механічно стискаються в кулаки
коли хтось інший тебе торкається..
і я його розумію цього хлопця зі зламаним годинником на зап'ясті
осінь стежить за нами трьома як стрекоза стооко не відводячи жодного з поглядів
мені шкода і його і тебе та свого власного щастя
шкода у сотню тисяч разів більше
бо що може бути гірше аніж
закохатися у мужчину який покохав мужчину?..
