Усе навколо темрявою вкрито,
немає вже яскравих барв,
зникло Сонце з небозводу,
й виріс Місяць з-поза хмар.
Усе притихло, все завмерло,
немов заснуло непробудним сном,
де час повільно колихає,
де колискові пісеньки ненька співає,
де світ уяви постає в усій красі
у золотавім оберемку.
І кожна мить, як пісня милозвучна,
як золотим мереживом вишитий рушник,
така велична і могуча,
що для оспіву потрібна невимовна річ,
ці миті відкривають ту картину,
що живе по світу кожну ніч.
Відкривається зоряний потік,
що лине, по небу могучим звіром,
поглинаючи усе, не залишаючи бар 'єру,
перетворюючи на прекрасну золотаву ніч,
усе, усе те, що день могутній зуміг за час свій досягти,
і все вкривається намистом із зоряно-прекрасних тіл.
І твої очі бачать цю картину,
написано природою автопортрет,
вдалині ти чуєш Місячну сонату,
як нотами, бринить любов,
а на смак солодше шоколаду,
як мармелад, що тільки ось лише готов.
І поринаєш у світ величний, незвичайний,
що кличе мудрістю казок,
немов той лицар, що несе любов,
або принцесса, що його зустріла,
або казкар - дитячих володар мрій,
і зупиняєшся у світі до останньої зорі,
й подиху цих кольорових мрій.
ID:
610893
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 02.10.2015 20:51:02
© дата внесення змiн: 24.12.2015 22:14:26
автор: Дмитро Кудрявцев
Вкажіть причину вашої скарги
|
